Як же ж це можна, сестро чи брате,
Мову державну ігнорувати?
В ній - корінь роду, в ній - корінь краю,
Гір дивовижа, дзвін водограю,
Шелест пшениці, соняха очі,
Радість світанку, магія ночі.
Саду цвітіння, голос пташини,
Бджілки гудіння, ніжність калини.
В мові - душа віковічна народу,
Труд його щирий, бої за свободу.
Саме тому її злісні к@цапи
Стерти хотіли із мовної мапи.
Як в укрокрай із мечем заходили,
Мову його, наче човен, топили.
А вона, бачте, не втратила весла -
Там, де й не дихала наче, воскресла.
В школі живе і у церкві Христовій,
В домі, в театрі, в художньому слові.
Бо, як і нива пшенична, важлива!
Є солов'їна - є Україна!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968415
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.12.2022
автор: Крилата (Любов Пікас)