Я знов тебе побачив, і..
згадалося усе:
І радість,сміх і сльози –
вогні старого міста
Відкину «усі проти»,
хай кохання нас несе
крізь прірву що між нами,
крізь цю пекельну відстань
Ще памятають губи,
чи ти згадуєш мене?
Один зі ста сюжетів -
та і ще наука
У памяті обличчя
і схвильоване й смішне
Коли в холодний вечір
у вікно твоє постукав
Пр:
А осінь все кружляє,
та цей танець для обох
Життя строкатим пензлем
нам виводить паралелі
Не вір, що я вже здався -
на шляху до перемог
Всміхнись – я замалюю
ті кольори пастельні
Буває, щось нахлине -
й розливається ріка
Адажіо злітає
з-під клавіш піаніста
виходить не від тебе,
від почуттів втікав
дарма вірші писав -
кохала новеліста
Давай кудись махнемо,
вже Львівський жде перон
Цей потяг мчить у завтра -
бо кохання теж наука
Все було наче вчора,
все було наче сон
Коли в холодний вечір
у вікно твоє постукав
Пр:
А осінь все кружляє,
та цей танець для обох
Життя строкатим пензлем
нам виводить паралелі
Не вір, що я вже здався -
на шляху до перемог
Всміхнись – я замалюю
ті кольори пастельні
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968437
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.12.2022
автор: Тарас Слобода