Блекаут нам, що гусаку вода.
Немає світла? Йдем, кохана, спати.
Хай вітер виє вовком, не біда,
і лішаки гуляють навкіл хати.
Давай-но вріжем сала при свічках,
наллємо грамів триста бурячихи…
Який с тобою може бути страх?
Погас ліхтар – це саме час для втіхи.
Сірко здурів на хвіртку гав та гав…
Чи хто прийшов, чи просто дурень бреше?
Далеко видно сяяння заграв,
але мені від того геть не легше.
Тепер у нас є царства світла й тьми
їх контролює кровожерний гаспид.
Два місяці ще до кінця зими.
Хай не згасає світло в Коча-Заспі.
16.12.22р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968445
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.12.2022
автор: Микола Соболь