А час біжить, біжить, пливе,
В морях розтане зі світанком.
Й людину час не омине,
Осипле сИвеньким серпанком.
Поморщиться в долонях рук,
Застигне в погляді старому.
Минає час, як серця стук,
Секунда - звук, і по- новому.
І погляд стане, мов чужий.
З роками все стає ясніше.
Очима часто був сліпий,
Та час все бачить розумніше.
Біжать літа, біжать у небуття,
З собою забирають мої роки.
Назад уже немає вороття,
Які би не робив великі кроки.
А час біжить, біжить, пливе,
Нема йому ні краю, ні кінця,
А мій фрегат колись вже допливе,
Тоді, коли наповнюсь по вінцЯ
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968454
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.12.2022
автор: Христина Браун