Розсіває спеку сонце у зеніті.
Зморено лелека рине у блакиті.
Споглядає в тиші мирні оболоні,
Спраглі пасовища, де чвалають коні.
Поблизу лощина, вкрита очеретом.
Шурхотять долина і чагар дуетом.
Даль у зіллі тоне, ниви у мережках –
З них в село повз гони протяглася стежка.
В кучерявім лузі грає різноцвіття,
А на виднокрузі плавиться повітря.
Ніжним ароматом цілий край залито.
Втіхи не уйняти: на просторах літо!..
[i]10.VIII.22 р.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968547
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.12.2022
автор: Прозектор