Сини погибелі та доньки темряви
прийшли у сутінках, не стукали в двері.
Авжеж... А навіщо їм туди стукати?
Їх всі бояться ж... Ні! У думках - му́ка ти.
У них є ордер, а орденів - купа
за те, що зда́ли і **** й *********.
Ой, вибачте, знову ні - то ж злили зрадники,
яких кожний другий в країні. От гади!
Ні?
То не зрадники все наробили, а церква!
А ми всі забули поглянути в дзеркало.
Вона то наве́ла на всіх причину,
а магії вистачило на всю Україну.
Так, церква! московська ж! Попи́ у рясі!
Най Сонька гавкає, що там всі ********.
І прапор підкинути конфедерацій
монашці під подушку, й до папараці!
Хто ж дертися зараз повинен:
СПИНІТЬСЯ!!!
Чи то дурний сон? І мені то все сниться?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968598
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.12.2022
автор: Чеслав Віршинський