Закінчився день,
Я так втомився.
Тихий звук пісень,
Знову з'явився.
Йду до багаття
Де є розмова.
Друзі як браття
Сидять там знову.
Грає гітара,
Не скоро зоря.
Кохана пара
Як у вівтаря.
Біля багаття
Всі колом сидять
Друзі як браття
І всі гомонять.
Хтось із них курить,
Хто тихо мовчить,
Таємно любить,
А де хто кричить.
Ось і я присів
Ближче до вогню,
Друг дає приспів
Пісні про брехню.
У свої думки
Я занурився,
Питають дівки:
Що зажурився?
Полум'я горить,
Сильно палає.
Навпроти сидить
Дівчина сяє.
У думках її
Хочу літати.
Всі мрії свої
Їй передати.
Сидить як квітка,
Та гріє долонь,
Дивиться рідко
І через вогонь.
Та хто ж вона є?
Як звати її?
Взяла все моє
І мрії мої.
Але пришкандибав
Хлопець не з журбою,
Її за руку взяв,
Повів за собою…
І лише один
Залишився я
До тихих годин
Як зійшла зоря .
Буду зопалу,
Слати прокляття,
І до попелу
Згорить багаття...
18.12.2022.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968631
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.12.2022
автор: Мирослав Манюк