Мабуть, має тужну вдачу –
Йде та йде травневий дощик...
Ясний день сховавсь під горщик –
Вже йому не до побачень
У весняному садочку –
Задрімав та мари бачить.
Тільки небо журно плаче
Над дівчиною в віночку,
Що прямує шляхом волі
В час дощавий, в час вологий:
Сукня змокла, збиті ноги,
Плоть тремтить та руки кволі –
Бездоріжжями блукає
Поміж степу... між тополі...
Їй бракує щастя-долі –
Десь згубила та шукає.
Ясний день у марах бачить,
Як життя вирує в травні:
Всюди квіти різнобарвні –
Так немов би в казці наче –
Всюди радість, мир та згода,
Супроводжує удача.
Ну а небо плаче... плаче,
Бо в її душі негода.
Хай небесними сльозами
Омивається природа –
Розквітає серця врода!
Пам'ятайте, Бог є з вами!
А дівчина відсумує –
Все минається з роками –
Віднайдеться між зірками
Краща доля... й запанує!
09.05.2019
–––––––––––––––
Картинка з інтернету
–––––––––––––––
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968702
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.12.2022
автор: Олена Студникова