Те, що любиш, ти не кажи,
Адже на землі є й обман
І там, де були дві межи,
Залишився один туман.
Хочу бути один, повір,
Не можу я серед людей,
Один залишусь я як звір
І це для мене апогей.
Так, добре було з тобою
Сперечатися не буду,
Лише постійно такою
Тебе навіки забуду.
Не потрібен вже життя шум -
Я припустився вигнання.
Один тепер я серед дум
Перенесу це страждання.
19.12.2022.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968727
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.12.2022
автор: Мирослав Манюк