Від доброго мужа жінка не втікає
Від бджілки-трудівниці чоловік не йде.
На край світу ніхто розваг не шукає
Думає про дім по нитці життя пряде.
А вона все життя дивилась у вікно
Там Люди бігли, як мурашки до праці.
А життя текло рікою, як у кіно
Жила ,як Бога за дверима-у казці.
Вона пасла гуси ,і садила город
Була чужою для мужа в своїм домі.
Як вовчиця...завжди не втішна-воєвод
І для чоловіка,як вітряк у громі.
Вона сиділа ,як цариця у хаті
Дивилась нові серіали про любов.
Нападала зненацька ..думки кудлаті,
Немов змія із чоловіка пила кров.
Він був добряк ,скромний і тихий трудяга
Знав всяку він роботу себе не жалів.
В своїй хаті немов вірний пес дворняга
Любив ніжні квіти, музику ,пташок спів.
Зранку до ночі він працював наче віл
За трьох до кровавого поту гнув спину.
Був господар і бачив далеко, довкіл
Любив садочок свою сім'ю ,родину.
Вона, глуха, сліпа думи ,як філософ
Зазирає в сусіднє вікно- чужий дім .
Знає ,про всіх, хто ,як живе -стре у посох...
Про своє мовчить, що все згоріло в дим.
Серце кам'яне немов твердий горішок
Шребе всіх , як сіра миша у норі.
Жилось їй ,як у білих пушистих кішок
І спала все життя у своїм панцирі.
Життя все поставило на своє місце
Треба працювати ,щоб був хліб на столі.
І бачити своє личко у люстерце
Не заздрити, хто ,як живе на цій землі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968731
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.12.2022
автор: Чайківчанка