Допоки житиму – біль пектиме,
Замінить щем цей солдату плач,
Відвоювався… спи, побратиме!
Що не вберіг тебе я – пробач.
Допоки сили – вперед ітиму,
Бо я за рідне, як ти, стою…
Й за тебе битиму, побратиме –
Для мене ти – назавжди в строю.
Підтримуй з неба у нас незримо,
Солдатську міць і козацький дух.
Я з твоїм іменем, побратиме,
У бій запеклий не раз піду.
І Переможними днями тими,
Я, друже мій, тебе пом’яну.
Хоч будуть очі мої сухими –
Я проклинаю страшну війну!
…Та ми міцні. Спочивай, побратиме!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968759
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.12.2022
автор: Білоозерянська Чайка