Вона жила в безбожнім світі.
Оберігала чистоту
Душі своєї, щоби сіті
Лукавих не згубили віру ту,
Що все життя несла до Бога
У серці крізь туман гіркий.
Тернистою була її дорога
І час невтішний і лихий.
Ламали долю буревії,
Та крізь негоду і пітьму
Вона несла, несла надії
Тим, хто стрічався на шляху.
Хвала набожним, юродивим
Хто з чистим серцем в правді жив,
Хто у стражданні був щасливий,
Хто Бога істинно любив.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968763
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.12.2022
автор: Йосип Петрик