А на війні не так усе, як пишуть в книжках.
І можна з паспортом російським бути у тилу,
Але цей тил глибокий український
І часто там бомблять площу жилу.
А у підвалі в Новий Рік сидить там жінка,
Ні слова українською не зна.
Я їй ліхтарик дав світити у сутінках
І пачку чаю, бо вона була сумна.
Кульок цукерок дав щоб острах перебити,
Коли «Російській Мір» ракетами летить.
Не люблять росіянок вдови вбитих,
Тому тихенько жіночка сидить.
У цьому світі все змішалося навколо.
І люди б’ються. Іноземці – вороги.
Не бачив я раніш війни ніколи.
І за чужинкою не бачу я боргів.
Закінчуються війни всі – я знаю,
Але людина на війні буває наче звір.
В підвалі спільному чужинку я вітаю
Ненависті війни наперекір…
20.12.2022 Дмитро Дробін
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968786
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.12.2022
автор: Дмитрий Дробин