Темрява стукає в наші двері,
Морок чатує надворі.
Чорні створіння лізуть з печери
Гасити нам сонце й зорі.
Та в темряві ми лиш рясніше розквітли,
Бо ми самі - це світло.
Бог випробовує наші сили,
Віру та стійкість духу.
Птиці, в яких металеві крила,
Скидають на нас розруху.
Та ми від ударів додолу не впали,
Бо ми самі - зі сталі.
Проказа морить садочки й школи -
Вкриває серця дурманом.
Раби прославляють свою неволю,
Готують для нас кайдани.
Та їм не скувати нашу природу,
Бо ми - це і є свобода.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968802
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.12.2022
автор: Іван Блиндюк