Вогні чужих будинків
у темряві зими –
віконця як жаринки,
в них затишок тюрми.
Всміхаються так гарно:
любов, мовляв, закон, –
і прагнуть взяти (марно!)
в обійми, як в полон.
Та я вже так не мушу,
знайшла причину зла:
закохуються душі –
кохаються тіла…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968921
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.12.2022
автор: Світлана Себастіані