Останнє проміння ліхтарика, свічки…
І поза квартирою – мов потойбіччя.
У себе вдивляєшся – темна безодня.
Хоч віршика пишеш, учора й сьогодні.
Про те, що поснули собаки сусідські;
що син однокласника служить у війську;
що донька подруги від’їхала в Польщу…
А хтось в Україну верта, як на прощу.
Знеструмлена темна п’ятиповерхівка.
Та жевріє свічка й надія, мов цівка.
Тремтить, догорає, коротшає ґнотик.
Чорніє і місто, і вічність навпроти
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968944
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.12.2022
автор: Надія Позняк