Пора зимова, вітер завиває,
І серце неньки, спокою немає,
Тривожні дні, війна, сум, страждання,
Як твої справи, син - зіронька рання?
Рідна кровинка……мій любий лелеко,
Війна навіщо? Чом ти так далеко?
Хочу, щоб поряд, бачить твої очі,
Адже вони вздріваються щоночі,
Думки рояться, вмить губляться в імлі,
Зірниць нема - ой, як боляче мені.
Холодний погляд сльотливої зими,
Коли ж синочку, зустрінемося ми?
Давно на сході, де смерть розгулялась,
Щодня орда, зухвало вихвалялась,
Що нині вдача, на них працює час,
Що за два дні, на коліна кинуть нас.
Позаду триста днів жаху, страхіття,
Змиритись важко, яке вже століття?
Тож не вкладається в нашій голові,
Невже, ще можна втішатися війні?
Те самодурство треба зупинити!
Чому сусід не може мирно жити?
На жаль, багато там розвелось молі,
Що нищить мир, народ, щасливі долі,
Ой, синку- синку, мій рідний лелеко,
На душі смуток,чекати нелегко.
У перемогу вірю, в твою долю,
Що ми отримаємо нині волю,
Хоч й не забудем війну, канонади,
Зима минеться й всі негаразди,
Кожного сина зустріне родина,
І заживе, розквітне Україна!
Я вірю в тебе, мій любий лелеко!
22.12.2022р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968951
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.12.2022
автор: Ніна Незламна