РОЗМОВА З НЕЛЮБОМ

                           Democracy  Frontline  -  конкурс  для  українських  митців.
                     
                       Ні  для  кого  не  є  ні  секретом,  і  відкриттям,  що  Україна  надзвичайно  багата  талантами.    
                       В  листопаді  був  оголошений  конкурс  для  українських  митців  та  мисткинь,  метою  якого  було  донесення  демократичних  цінностей  мовою  творчості  в  різних  6  напрямках.
                     Та  строге,  вимогливе,  але  справедливе  журі  серед  талановитих  відібрало  найталановитіших.  Переможці  отримали  заслужені  нагороди.  В  список  переможців  потрапила  і  я.  Звісно,  що  це  було  великою  приємністю.  Тим  паче  в  такий  важкий  для  нас  всіх  та  неньки-України  час.  А  перемогла  я  з  твором  «РОЗМОВА  З  НЕЛЮБОМ»,  який  пронизаний  болем,  гордістю,  незламністю,  нескореністю.  
                     Цей  твір  створено  у  співпраці  з  програмою  Democracy  Frontline  за  підтримки  Федеративного  Міністерства  закордонних  справ  Німеччини.  Організатори  програми  ГО  Media  Frontline  e.V.  (Berlin)  та  ГО  Тинк  Тенк  Юкрейн  (Харків)”.


         РОЗМОВА  З  НЕЛЮБОМ

–  Ти  зробиш  так,  як  я  цього́  бажаю
Піде́ш  зі  мною  ти  до  вівтаря,
Збере́ш  інакше  свіжого  врожа́ю,
І  му́зику  почуєш  дзвонаря.

–  Я  не  піду́!  Цього́  не  дочекаєш!
А  силоміць  мене  ти  не  візьме́ш,
Потворнії  думки́  давно  плекаєш,
Вони  не  мають  і  не  знають  меж.

–  Піде́ш  зі  мною,  гордая  красуне,
І  слова  «НІ»  не  хочу  більше  чуть,
В  моїх  шарманках  тріскають  вже  стру́ни,
Мені  на  вірність  маєш  присягну́ть.

–  Прися́гну  я,  та  тільки  не  з  тобою,
Не  пі́ду  я  з  тобою  під  вінець,
До  вівтаря  не  пі́ду  й  під  стрільбою,
Й  весіллю  цьо́му  бу́де  все  ж  кінець.

–  Пере́чити  мені  ти  посмієш,
Бо  старости́  з  гостя́ми  вже  прийшли,
Хоч  сильним  духом,  крале,  володієш,
Та  шлях  до  тебе  легко  віднайшли.

–  Хай  старости́  з  весільними  гостя́ми,
Вертають  в  свій  убогий  духом  край,
Ти  пла́тиш  за  весілля  їм  смертя́ми.
Від  мене  сво́ї  ру́ки  забирай!

–  Не  смій  мені  умови  диктувати,
Весіллям  скрізь  керую  я  завжди́,
Не  хочеш  честь  свою́  мені  віддати  –  
То  будеш  пити  кров  замість  води́.

–  Я  на  свої́й    землі́  розпоряджаюсь,
І  честь  свою́  тобі  я  не  віддам,
А  кров’ю  вже  роками  я  вмиваюсь,
За  мене  платять  вже  роки́  життям.

–  Гучне  вінчання  нас  давно  чекає,
Його  колись  собі  я  уявив,
Зі  зброї  хор  тобі  пісні́  співає,
Й  тебе  добряче  кров’ю  я  скропив.

–  Шматована  тобою  я  добряче,
Вже  вісім  ро́ків  болю  зазнаю́,
Знущаєшся  із  мене  ти  звіряче,
Бо  на  весілля  згоди  не  даю.

Й  не  стану  я  з  тобою  присягати,
З  нікчемою  не  стану  на  рушник,
Війною  захотів  в  обі́йми  бра́ти,
На  мо́ю  сукню  став  твій  черевик.

Тому́  забудь,  почваро,  про  вінчання,
І  про  вівтар  нав́іки  ти  забудь,
Забудь  про  дальший  намір  зазіхання,
Собі́  утіху  іншу  роздобудь!

Усі  за  ме́не  моляться  до  Бога,  
Бо  доля  небайдужа  їм  моя́,
З  тобою  не  вінчає  нас  й  доро́га.
Піду́  без  те́бе  я  до  вівтаря.

Складу  присягу  й  навіть  повінчаюсь,
Та  сво́ю  честь  тобі  я  не  віддам!
Із  гідністю  я  за́вжди  сповідаюсь,
І  при́воду  на  шлюб  тобі  не  дам!

Я  мрію  тільки  з  МИРОМ  повінчатись,
І  ра́зом  з  ним  усе  життя  прожить,
Не  смій  до  мене  більше  доторкатись!
Госпо́дь  поможе  все  це  пережить.

І  знову  зацвіту  я  ніжним  цвітом,
Мене  умиє  Божая  роса,
Весілля  відгуляю  з  цілим  світом,
Сивітиме  із  МИРОМ  лиш  коса.

Отямся  хоч  сьогодні,  схаменися,
І  перестань  зі  зброї  цілувать,
За  всі  гріхи  ти  Богу  помолися,
Мене  достатньо  кров’ю  напувать.

Святе  Причастя  прагну  тільки  пити,
Щоб  сіяти  у  землю  лиш  зерно,
Із  МИРОМ  повінчатись  і  прожити.
Забудь  про  мене,  злісна  сатано!

–  Ніко́ли  я  про  тебе  не  забуду,
Таких,  як  ти,  у  світі  більш  нема,
Тебе  я  домагатись  за́вжди  буду
Й  робитиму  я  це  не  крадькома.

–  Такі  думки́  усе  життя  плекаєш,
Та  вільною  народжена  я  буть,
Брудну  війну,  паскудо,  ти  програ́єш,
Тому́  про  мене  назавжди́  забудь!

24.02.2022  р.

©  Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

https://youtu.be/cfbo6hvaNZo

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969105
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.12.2022
автор: КОРОЛЕВА ГІР