Такі красиві сонцем обпалимі квіти,
У полі літом, поміж золотавих нив.
Мов пластилін, закатаний в долонях,
З колосся витрушу зерно...
Промінчик сонця, крізь волосся,
Усмішка зваблива в устах.
Твоїх очей безсонний погляд,
Мого кохання два зерна.
Коли цілуєш, обнімаєш,
Зернини в серці зігріва.
В моїх обіймах, ти мов танеш,
Кохання квітку полива...
Такі красиві ранком роси,
На травах, сльозами лежать.
В зеленім блиску, п'ють ті краплі,
Трави коріння, в грунт тягнув.
Моя душа, тобі радіє,
Як ночі, спечена земля.
Коли зі мною ти, зростають,
Зернята нашого життя...
І поряд бджілки там літають,
На квіти крильцями сідають,
Пилок розносять, хто куди,
Росте і квітне там життя)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969132
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.12.2022
автор: AGL@Bal