Злобою за пристрастність.
Відчаєм за ніжність.
Бонус-заздрість витіснить
В піну збиту грішність.
Зрадою за відданість.
Злістю за турботу.
Будить всесвіт стриманість
У моїй істоті.
Знову вчуся гармонії в величі сивого дуба.
Знову вчуся самотності в сірій людській метушні.
Знову впавши, здіймаюсь з колін. З боку так недолуго.
Розгортаю вітрила. Щурі всі лишились на дні.
Знову сповнюють тіло щедроти землі нескінченні.
Знову п'є сонця радість істота, що в ньому снує.
Знову я гладіатор, з тризубцем стою на арені.
Бо жива, бо ще б'ється нескорене серце моє.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969147
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.12.2022
автор: Пісаренчиха