в зів’ялий цвіт дивлюся і тону
у простір що обмежений ліворуч
засохлою шипшиною де поруч
густий барвінок вплетений в труну
у надвечір’ї тиха самота
де на кордоні висохлої хащі
поховані страхи мої вчорашні...
й на цвинтарі сповита суєта
і погляд мій що загруза в пітьму
згаса як день шукаючи причину
щоб в темряві губитись без упину
у мороці питань: куди? за що?чому?
ця нагла смерть вже вийшла на пряму
обдерши душу вкрай об висохлу шипшину...
241222
P.S.
із циклу :
"Довільні та сумні наслідування"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969152
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.12.2022
автор: bloodredthorn