Вже листопаду минули зливи?
У журбі край доріг ясени.
Падає сніг сивий- сивий,
На батькові скроні -цвіт весни!
Тату, мій голубе сивий!
Не журись, що надворі зима.
Глянь, який цей світ красивий?!
У білім снігу -цвіте земля.
Ще не зима , ще пізня осінь-
Журавлі відлетіли у даль.
Впав перший сніг і морози
Несуть холод, смуток і печаль.
Тату мій, голубе сивий!
Не журись ,що надворі зима.
Глянь, який цей світ красивий?!
У білім снігу - цвіте земля.
О дочекайся, мене -мій тату !
Налиє плід наш вишневий сад.
П'янке цвітіння розмаїть хату
Осяє подвір'я ясний зорепад.
----- 2------
О тату , таточку милий!
Не впускай зиму у душу.
На скронях сніг білий -білий
я зігрію сонцем у стужу.
Відцвіло літечко -літо !
Опадає листя , як роки.
Розійшлись діти по світу
А спішать додому ,де батьки.
Соловей у сад прилетить
І розтане сніг під ногами.
Явір листячком зашумить
Серце розвеселить піснями.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969187
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.12.2022
автор: Чайківчанка