Хоть би що... можеш сум розділити, із зірками у небі безкраїм
І,без порад,половинити тихо і тобі потрібний окраєць,
Щоб лише совість із тебе спитала, а не хтось випадковий, байдужий
А у тому, з ким ділити свій час, можна бути і перебірливим, друже
Адже твоя душа - то світ бесцінний окремий
І коли ти будеш жити свідомо, чи буде у ньому….темно?
Так…інколи буде, коли довго чекаєш світанок -
Нестерпно холодно пусто буває тоді наостанок
Пітьма навкруги міцнішає, гусне ( може таке тобі здасться)
Та то - мара, і їй не під силу важливе у тебе вкрасти
Адже є у темній безодні - зірки,щоб сумом ділитись
І саме там, за обраним краєм, народжуються таємниці
Бережи свою душу найбільше, невловиму для світу
І щоб там в пітьмі не творилось, їй ранок не зупинити.
© Олена Зінченко 25.12.2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969198
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.12.2022
автор: Zinthenko Olena