А там так тихо, чути як колише
Пан Вітер, коли вірші пише …
Німі розливи рік – дібров …
Ще й розсміялася нескорена любов.
У тому затишку за них нема прудкіше,
Мов соколя́та розлетілися думки,
І де́які між них найсміливіші
Торкнулися до губ, щоки, руки …
А там в душі, де не буває голосніше
Від радості, від болю, від туги,
А може легко від простого вірша?!
Але ж вірші бувають вороги …
У тої скрипки десь порвались стру́ни.
Чому ж так голосно вона звучить?
А може це не музика, а лу́ни?
І у житті не світить, а зірчи́ть …
Пан Вітер теж подався у поети,
Списав словами майже цілий світ,
І розлітаються вітри́нські ці сюжети,
І десь вискакує на пів плане́ти хіт …
Йому б спинитись, ще комусь нашко́дить,
Щось ніжно біле перетво́рить у шмаття,
А він мов на екрані пише коди,
Пошкутильга́в назад в чуже життя …
[i]Музичне прочитання з допомогою ШІ[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969294
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.12.2022
автор: Дружня рука