[i] Начебто на злобу дня - Різдво ж Христове!
Ба більше про тих, хто не запалює, а гасить...
[youtube]https://youtu.be/0Ij-VlSuerM[/youtube]
[b][color="#8f0471"]Блукало сонно Світло по світах...
Бувало скрізь – бо в нім була потреба –
як гостроокий та кмітливий птах,
що в ніч спустився з зоряного неба.
Й ставало на землі журній світліш:
палало те, що ледве-ледве тліло...
Та не ходило виднокраєм лиш
те життєдайне і палке Світило.
То ж якось зазирнуло і туди,
де ще чомусь ніколи не бувало.
Воно знайшло і там лихих сліди,
що встигли вже накоїти немало!
Й спитало Сонце: хто то є вони
і чим йому життям своїм повинні?..
— Хоч антиподи, – дочки ж і сини,
нехай таємні, в мороці... Ми – тіні.
* * *
Отак й живуть – мов рідні… Та самі,
хоча й мандрують по світах – у парі:
одіті й голі, звучні і німі,
занадто світлі...
й несусвітні тварі.[/color][/b]
[/b]
26.12.2022
* © Олекса Удайко (поновлено)[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969333
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.12.2022
автор: Олекса Удайко