Запитали друзі Льоні
Як йому живеться,
Чи в доблесній охороні
Відпочить вдається?
А той прямо каже: ні,
Робота дотошна.
Тільки вдома уві сні
Відпочити можна.
Бо коли йду на сторожу,
То беру наплічник,
Що донести ледве можу
Й гнуся, мов сторічник.
І, зайшовши до поста,
Дістаю потроху
Я духмяного тоста,
І супчик з горохом.
Потім трішечки пройдуся,
На якусь хвилину
І, стомившися кошуся
На свою торбину.
А там ніжні аромати
Дражнять мого носа,
З огірочками томати
Поглядають скоса.
То сальце з редискою
Прагну пожувати.
Це вам не сосискою
Шлунок дратувати.
Про налисники й мовчу,
Про чай і про каву...
Отак цілий день товчу
Найсмачнішу страву.
Бо приходиться мені
Зброю справну мати,
Що би гучно уві сні
І влучно стріляти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969411
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.12.2022
автор: Леонід Федорів