Плаче грудень дощем,
сум лягає віршем,
біль отруйним плющем
огорта, як плащем.
Свята світом ідуть,
світлу радість несуть...
Міста горем цвітуть
України. Де суть?
Ніч махне рукавом,
поговорить з Дніпром -
стане гірко обом.
Всесвіт пахне Різдвом.
Двадцять другий вже йде
і очей не зведе,
наче п'яний бреде.
Щира правдо, ти де?
Не лий, грудне, дощем -
не вмивайся плачем...
Зі щитом і мечем
в бій за волю ідем.
Чуєш, світе, ми є!!!
Наша мова жиє!
Москаль лютий гниє...
Світе, чуєш? МИ -Є!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969448
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.12.2022
автор: Ксенія Фуштор