Не чаклунка, не відуння,
Не зурочу по ночах –
Та містичного відлуння
Чути нотки у речах.
Бачу сутність містицизму.
Відчуваю тиск глибин.
Пропускаю час крізь призму
У стрімкий потік годин,
Де на тлі буття усе-бо
Обумовлено творцем.
Огорнувши простір неба,
Світло зоряних систем
Потрапляє в піднебесну,
Де запалює серця,
Щоби наново воскресли
Наші кращі почуття.
Де подій сучасних велич
Мов розгорнутий сувій,
Розмальовок світу безліч –
Кожен з нас малює свій.
Поглинає розум прірва,
Гріх обтяжує життя
Та спасає душі віра
У хвилини каяття.
Пропускаю час крізь призму,
Поєднавши їнь і ян.
Не сприймаю фанатизму,
Навісни́х* протистоянь.
Не шаманю, не відьмачу
Та з містичністю на "ти" –
Відчуваю, чую, бачу,
Як єднаються світи.
Не чаклунка, не відуння,
Не зурочу по ночах –
Та містичного відлуння
Не затьмарити в очах...
07.06.2019
*навісни́й - те саме, що навіжений, ненависний
–––––––––––––––
Картинка з інтернету
–––––––––––––––
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969453
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.12.2022
автор: Олена Студникова