Потемніло навкруги,
Іде новорічна ніч
А матір немічна сидить,
Зітхає, на кладовищі
Цей новий рік, вона тут зустрічає
Під шурхіт вітрів, порошіння снігів
Не відходить від холодних могил,
Нікого не підпускає
Тут закопана її материнська історія,
Це тепер її територія...
Пробило за дванадцять,
Почався новий рік і день
І на хвильку з'явились,
Повстали з небуття
Підійшли і голови схилили,
Дві постаті, два духа,
З іншого життя
- Рідненька наша,
Ми прийшли в цей світ,
Бо гірка сльоза,
Що Ви зронили,
Не дає нам спокою,
Утрудняє наше існування
Тому ми дуже просимо,
Не турбуйте більше нас,
Не втрачайте час
Не приходьте сюди
Живіть своїм життям,
Вам ще зарано туди!...
Йдуть години,
Біжать хвилини
А старенька сидить і сидить,
В думках синів обіймає
Сльози з лиця обтирає
27.12.22
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969460
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.12.2022
автор: Карпо