Із снігу зліплений стоїть
Він так собі посеред двору,
Вуглини-очі, з моркви ніс
І руки підніма угору,
В яких тримає він мітлу,
А капелюх - відро побите,
Щоденно тішить дітвору,
Кого ж йому ще веселити?
І до насмішок також звик,
Боїться сонечка ясного,
Щоб не розтануть не дай Боже.
Хто це такий? Так...( сніговик).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969472
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.12.2022
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський