Десь на далеких дорогах, чужих перехрестях,
Юна матуся до серденька тулить дитя.
Молиться слізно і свого янгелика хрестить,
Щоб боронили йому всі святії життя.
Молиться мати... А сльози розпеченим градом,
Котяться долу, їх втерти немає кому.
Бо залишає свій дім свого сина заради,
Мусить іти в невідому чужу сторону.
Мусить ! Бо татко пішов боронити країну !
Страшна гадюка плюндрує вкраїнські міста !
Плаче матуся і тулить до серденька сина...
Скільки ж таких матерів розбрелись по світах !
Скільки сімей українських розбито, розп'ято !
Скільки життів під укіс, під сипучим огнем !
Щоби на світі ніколи не плакала мати,
Наша країна на варті стоїть із мечем !
"Ми переможемо... Ми переможемо, знай же !"-
Просто у вічі, гукаймо проклятому злу !
Скоро по вітру над полем засіяним, враже,
Воїни Світла розвіють із тебе золу !
#Ма_Річка #вогник #руденька
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969497
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.12.2022
автор: Марічка :)