На весну чекаю у мушлі зими,
Чи буде перлина наразі не знаю.
Мені ж адресовані кимось із раю,
Пішли до сусідів мальовані сни.
Залишились довгі-предовгі думки
Й розкішне безсоння в гаптованій сукні
І час зупинився, мов потяг швидкий,
Збагненною стала шифрована сутність.
Нарешті, нарешті світанку рентген
Зробив мені знимку заради прозріння.
Як грає про зиму зимі сам Шопен –
Я слухаю й думаю про Воскресіння:
Зійдуть із хрестів зледенілі гріхи
І вибухне брунька – провісник начала,
І води моєї без назви ріки
Заплакані лики умиють причалам.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969524
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.12.2022
автор: Шостацька Людмила