Схололе затишшя недільного туману.
Ранок. Вільготна каламуть. Подих
Вітру зриває за черешки пожовкле листя
І поодиноко скрапують роси,
Увібравши у себе ніч.
Саме зараз згадую тебе,
На пом'ятому простирадлі — легку і ошатну,
Занурену в теплий розпатланий серцем сон.
Серпень вливає у себе заспокійливий
Помутнілий морфій,
Поезію тиші зворушену опалим листком.
Занімілі дерева. Фіранка в узорах роз-
Бурхує в променях світла чуттєві че-кання,
Закінчення світла, любові, розпущеної жаги,
Поезії, що виливається у про-щання.
14.08.2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969559
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.12.2022
автор: Володимир Каразуб