Хочеться підвести під ним риску,
Хочеться його перечеркнути,
Щоб не було навіть чути писку –
Стільки він насіяв бід і смути.
Може то примарилось чи снилось,
Може то не з нами – лихо це?
Може то – не в нас хрести й могили,
І дощі не випали свинцем?
А які, які прекрасні лики
Стали кам’яними назавжди.
Ми пізнали: ненарод той – дикий
Налетів у сад наш на меди.
І не дяка, марно дорікати –
Рік, який згубився у війні,
Рік, який вирішував багато
І не дав нас взяти за три дні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969570
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.12.2022
автор: Шостацька Людмила