То не лебідь, то пташка маленька
Заглядає у очі мої
І я ладен в словах, наче Неньці –
Перед очі, що завжди стоїть…
Ті слова, що не зміг їй сказати
При житті, у її ще весні;
Бо не міг і не вмів ще кохати,
А тепер бачу лише у сні.
Каяття в Небеса, де лиш Місяць
Мовчазний розуміє мене
І де зорі, як свідки ген висять,
Мила птаха мене лиш збагне…
Пролетіли ті весни в пелюстках
Білих вій ,в яблуневих літах,
Біль у серці, в душі туги пустка –
Очі в очі малесенький птах…
28.12.2022р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969578
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.12.2022
автор: Променистий менестрель