Зима справляє своє весілля,
В новому році буде застілля...
Вже білим снігом земля укрита,
Я молюсь Богу, щоб жить без лиха...
Вдягаюсь тепло, йду на подвір"я,
З вітром і снігом там розмовляю,
Може й повір"я якісь згадаю...
І полотна вже зима наткала,
Все в білий колір розфарбувала:
Сорочку білу вона наділа,
Та й не сидиться щось їй без діла:
То вона вітром зашурхотіла,
Пухнастим снігом усе накрила...
Обійшла ліс вона уже і поле,
І побілила усе навколо:
Біліють липи, дуби і клени,
І вже червоні щічки у мене...
Зайці змінили свої кожухи,
Лише у вовка померзли вуха...
Вже рукавички вдягли лисички,
Й пісні співають свої синички...
Ведмідь в берлозі уже дрімає,
Коли проснеться і сам не знає...
Вертаюсь в хату, дивлюсь в віконце:
З - за хмар тихеньки з"явилось сонце.
Простягла руки я під проміння,
Зима справляє своє весілля!
Щось не діждалась Нового року:
З Морозом й Вітром взялася в боки:
Чи танцювати їй захотілось,
Чи це можливо їй все приснилось...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969584
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.12.2022
автор: геометрія