Знову безсоння. Крутиться в голові
зграя думок тривожних, зубата й зла.
Ранком недобрим сивієш від новин:
знову прильоти. Світла нема й тепла.
Світло зникає там, де з гучним виттям
падають чорні зорі й руйнують мир,
нечисть повзе зі сходу й жере життя,
щоби у світі більше ставало тьми.
Нечисть не знає: світло - не тільки струм.
Світло - це воїн, втомлений захисник.
Світло - прості акорди гітарних струн.
Світло - прості обійми й солодкі сни.
Світло - це поміч. Світло - це волонтер.
Це подарунки, зібрані містом всім.
Світло - народна пам'ять, що кат не стер.
Світло - тваринка, з вулиці взята в дім,
Мрії дітей в очікуванні Різдва,
Ковдра й гаряча кава, коли дощить.
Будь, Україно! Вірю, що ти жива,
доки не згасне світло в твоїй душі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969601
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.12.2022
автор: Іра Сон