У гордості своїй забувши Бога
Ти сліпо йдеш на знади цього світу
Куди тебе веде твоя дорога
І хто тебе у старості потішить?
Плазуєш перед знатними чинами
Що вимостять для тебе, тепле місце,
В ім'я червонця і збрехати радий
Аби твоя казна, не спорожніла
З вовками жити то й по вовчи вити
У лицемірстві, масно зуби скалиш
Чи не набридло заздрощами жити
І все на світі мірять гаманцями?
Їси в три горла трюфелі й лангусти,
Попхнеш все те, елітним Шардоне
А у твоїх скляних очицях пусто,
Ще ходиш, а насправді... вже "помер"
Як дзбан пустий, горгочеш без зупину
Та мудрістю не блеще твоя мова,
Ти не навчиш любити свого сина
Бо сам ніколи не пізнав любові!
Твоя мадам, весь час по заграницях
Дні напроліт, виляє по крамницях
На каблуках, у брендовій спідниці...
Що ледве-ледве прикрива сідниці
Потеревенить з подругами в барі
І на життя пожАліється трохи
Одна печаль... не так лягла засмага
Та зморшку кляту, не розгладив ботокс!
А потім вже добряче захмеліла
Порине в мильну "філософію"
Тебе чихвостити при них "по ділу"
Як бридко то і пошло! Господи!
Їй бАйдуже, чи ти поснідав зранку
Є челядь, потурбується про все,
Як хворий занеможеш на світанку
Вона й води тобі, не піднесе
Не зміряє тобі температуру
Спішить у зал поправити фігуру,
Повітряний відпустить поцілунок
"Ну все бувай, біжу а ти... видужуй!"
Синок мажор, у Гарварді по блату
Шліфує, не граніт наук, то нудно,
Кросівками за кілька тисяч баксів
Глянсує кафель, десь в нічному клубі
Його життя, одне суцільне свято
Одна турбота, головне щоб вчасно
Дзвенів в айфоні, банківський додаток
Цей раз замало щось...дзвінок до тата
"Підкинь ще сотню, на мілкі розтрати"
І так спливе нікчемно, жалюгідно
Твоє пусте, розтрачене життя
І врешті десь, на голому узбіччі
Облізлий весь, як висохлий будяк
Ти спустиш дух і не залишиш сліду
Ні пам'яті, ні честі, ні подяки.
30.12.2022
[youtube]https://youtu.be/4Jpx7OpgM4g[/youtube]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969630
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.12.2022
автор: Даяла Симон