Добігає рік цей до кінця,
Новий рік спішить уже не в гості...
Бачу я з вікна його гінця,
Ось уже він майже на помості...
Вже не крадучись прийшла зима,
Оглядає все навкруг, як гостя...
І не зупиняючись вона,
Впевнено стоїть вже на помості...
Снігом все засипала вона,
І дерева всі причепурила,
Всі вже зрозуміли: це зима,
Розгорнула свої диво - крила...
В білому кожусі вже вона,
Йде як молодиця, ще й з помелом
Це проказниця диво - зима,
І вода в водоймах стала вже склом...
А тим часом рік вже добіга,
До кінця не спішно й не поволі,
І земля, й природа засина,
Щоб уже проснутися весною...
Добіга цей рік вже до кінця,
Новий рік стоїть вже на порозі...
Небагато часу і весна,
Прийде, як господарка, не гостя...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969777
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.12.2022
автор: геометрія