Як таргани, засохлі і бридкі,
Що на дріжджах імпертності зростали.
Лізуть в обійми смерті залюбки
І падають. Підкошені металом.
Вкладаються щільненько на полях
Загарбника понівечені трупи.
Живі по мертвих хвилею здаля
Несуть до пекла душу, ґрунту – дупу.
Солдати вермахту втрачали глузд
Від кількості атак, від ролі ката.
Загарбник козаку – то двісті груз.
«Моліться,– просять мир,– сьогодні жатва.»
Читаю знову й знову «Отче наш»,
«Воскресне Бог» і «Радуйся, Маріє».
Я вірю, що моя молитва – шанс.
Врятує козака і обігріє.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969848
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.01.2023
автор: Пісаренчиха