Хай завжди́ в блакиті сяє сонце
Й лагідна мелодія лунає!
Та надво́рі скоро йтиме дощик,
Небо темна хмара застеляє…
Поміж листям тихо зашуміло,
Сльози впали із хмарок на землю,
І надворі зразу посвіжіло, –
Сирістю просякла атмосфера.
Дощ спочатку плавно грав легато,
І думки у ньому заблукали.
А як вигравати став стакато,
Мимоволі я розхвилювалась.
У блакиті засіяло сонце,
Й крапельки дощу, як справжнє чудо,
Розлітались іскрами в потоці,
Мить така збентежувала душу
І мене відчути заставляла,
Ніби маю я блискучі крила…
На обличчі посмішка заграла,
Іскорками очі засвітились…
05.01.2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969885
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.01.2023
автор: Martsin Slavo