Могильна земля
І відчуття смутку і спокою
Дух Господаря кладовища
Я так хочу лежати там
Моя перша любов
Мене не любить
Моя єдина любов
Тому моє життя не має сенсу
Похоронна процесія
Ніхто не поважає поета
А він так хотів кохати
Тепер вінки і холодна
Могильна земля
Душа не упокоїться
Не буде запечатаною
Стану привидом
Могильна земля
І зустріч з демонами
Бог простить
А життя нема.. нема
Поет покинутий всіма
Друг дитинства не вгостив пивом
15 років!!! Ждав
А перша любов не прийшла в гості
Тепер Ірино ... Не бачити мені світла
А лежати в могилі .. Поети не люди...
Я знаю... Мене жде могила...
Не хочу ні вінків ні квітів
А хоч трішки поваги...
Поети стають знаменитими
Тільки після смерті... Таке життя
Треба прикоротити страждання
Самому лишити себе життя
Хіба це життя ? Мучитись і плакати
І любити стільки років ! Коли я для неї ніхто
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969898
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.01.2023
автор: Ростислав Мельничук