Пройдусь думками по старих стежках,
Якими я вела тебе за руку,
А ти , невтомлюючись,все "чомукав":
"Чому це так? А це чому не так?"
Якогось чАсу те "чому" ущухло,
І стала чоловічою рука.
Та як в долонці серце ти тримав,
Продовжуєш його тримать і досі.
І вже мене, в мою неранню осінь
Підтримуєш під лікоть крадькома,
Коли, буває, буревієм зносить,
І проти вітру сил моїх катма.
А я усе полю старі стежки,
Не хочу, щоб вони позаростали.
Дороги нОві повели у далі,
Я ж птахом за тобою навпрошки.
..
А молячись за тебе, ось згадала,
Як поруч тупали оті малі сандалі
Й до одягу чіплялись реп'яшки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969969
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.01.2023
автор: Lesya Lesya