Людина-коваль свого щастя.

Залізо  куй  поки  воно  гаряче
в  руках  у  двох  закоханих  ковадло
і  молотом  бий  щосили  ти  добряче
і  зрозуміло  це  не  дуже  складно...
Тоді  з  горна  подай  пекучого  вогню
скоріше  розжарилися  щоб  почуття
ми  підкуємо  наше  щастя  на  корню
міцна  як  сталь  стане  наше  життя...
І  коли  викарбуємо  ювелірно  ніжність
то  негаразди  в  баранячий  ріг  загнемо
двом  ковалям  бути  разом  необхідність
і  рано  чи  пізно  з  тобою  ми...збагнемо...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969980
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.01.2023
автор: Дмитрий Погребняк 555