Кому в Україні жити добре?
Наш президент походить з дуже дивної «родини»,
Хоча, не він, а радше, вся ота сім’я «урод».
Як вийшло так, що на екранах України,
Ми бачимо цих відгодованих істот?
Хто ви такі, шановні? В чому тут мистецтво?
Що ви артисти, хто це вам сказав?
Цілком можливо, вроджене нахабство,
Дає наснаги і дозволяє назбирати зал.
Сміливість ваша вже не знає меж,
Ось і духовний світ потрапив в поле зору.
Обматюкати батюшку простіш, усе ж,
Не те, що на три букви відіслати прокурора.
Того у кого влада і посвідчення в кишені,
Обкласти лайкою вам недостатньо духу.
Колаборантом може бути лиш священник,
На нього, навіть, закликаєте підняти руку.
Завжди приємно плюнути в обличчя,
Тому, кого ви поспішили зрадником назвати.
І не вбачати в цьому зовсім протиріччя,
Адже, до суду в нас ніхто не винуватий!
Масними жартами, тупими, наче корок,
Приправленими рясно руським матюком.
Ви з українця витискаєте природній сором,
Аби за інтелектом він зрівнявся з бараном.
І вам, на жаль, це все таки вдається,
Мільйони хрещених «корисних ідіотів»,
Тримають животи і весело сміються,
В невігластві своєму сліпо-безтурботні.
Позаочі, ви ллєте бруд свій без упину,
Бо, як не дивно, логіка проста –
Доречніше ножа встромити в спину,
Чим, раптом, віч-на-віч, отримать відкоша.
Жванецький, Райкін, Глазовий і Вишня,
Ото були дотепники на жарт!
Напевно, все таки, вас обділив Всевишній,
Коли митцям Він роздавав талант.
Кому ж у час важкий живеться надто добре?
А клоунам, що виробляють понад план лайно.
Щоб на екрані помістилися дві морди,
Два телевізори потрібно замість одного.
Ми вірим в Господа і молимось до Нього,
І Він дає нам зцілення духовних і тілесних ран.
Бог з вами, Він і вас простить, та після перемоги,
До вас у гості завітає православний ветеран.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970006
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.01.2023
автор: Костянтин Вишневський