Це мій перший, мАбуть, цього року.
Це про те, як плакала земля.
Як я, все ж, дійшов до того боку,
Де, здається, жЕвріє життя.
Це про те, як падав ще на старті,
Як рив яму два на півтора,
Як тонув в нікчемному стандарті,
Як дрижала вся земна кора
Від ударів прикрих і з розмаху,
Від роздертих здуру кулаків
І про здичавілого невдаху,
Що втікав від болісних рокІв,
Де він не вилазить із палати,
Де намази б'є по п'ять разів,
Від рокІв, що нікому віддати,
Від життя, якого так хотів...
Це про те, як хочеться пожити,
Просто жити, нею, з і для...
Це про те, як важко полюбити
І як конче хочеться... Моя
Найпалкіша і жадана доля,
З запахом зірок і звуком трав...
Я ж не сплю? Ти справжня? Де я? Хто я?
Просто будь. Я все життя шукав...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970050
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.01.2023
автор: Аарон Краст