Ми давно вже могли б піти,
Бо тікати завжди простіше.
Може, десь є тихі світи,
Хто про цей писатиме вірші?
Ми могли б забути слова
На світанку чекати смерті.
Мов у квітні, взимку трава
Показала, які ми вперті.
Ми забути рідне могли б,
Зруйнувати назавжди долі,
Пропустити ворога вглиб,
Проклинати життя без волі.
Мабуть, ми могли б, як вони,
Забувати про наші втрати...
Розпач матері біля труни
Вже не дасть нам спокійно спати.
Просто знай: коли в пеклі ти,
То боротись щодня треба.
Ми не можемо звідси йти,
Бо це наша земля і небо.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970055
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.01.2023
автор: Катерина Соколова