Живе не людина – а люди,
Росте не стеблина – трава.
Були разом ми, є та будем:
Насамоті ніхто не вижива.
Краплина чи піщинка, або лист –
Лиш мить й десь розчиняється.
А океан, пустеля або ліс –
Тисячоліття не міняється.
Один – ніщо. Хаос поглине...
Але разом ми, попри все, живем.
Хоч кожен з часом пропадає,
Кудись усі у вічності ідем.
(з російської) 3/1/2023
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970073
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.01.2023
автор: Федір Трох