[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=m1pGpDleGrg[/youtube]
Притих вітер, зажурився,
Думає гадає,
Чом він й досі не женився,
Родини не має?
Нема хати, ані діток,
Один в цілім світі.
Все життя отак прожито,
Встиг і посивіти.
Та надія іще є,
Кого б тут засватать?
Це все сили надає,
В кого б тут спитати?
Може, ту красу - калину,
Що росте у лузі?
Проковтнув тут вітер слину,
А що скажуть друзі?
Може, в себе закохати,
Розкішну вербичку?
Та від цього став зітхати,
Мав він таку звичку.
Варіанти не для нього,
Всі тут не підходять.
Життя судить його строго,
Такі в житті блудять.
Часом біль його стихає,
Забуває лихо й горе.
Потім швидко знов літає
Веселий, бадьорий.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970124
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.01.2023
автор: Н-А-Д-І-Я