Посміхнися щиро, люба!
Ти дедалі холодніша.
І зі мною стала груба:
Від такого я сумніший.
Не журися безпричинно
У часи і так похмурі!..
Маєш посмішку безцінну,
Наче промінь в мряці бурі.
Я тобі проллю всю душу,
Лиш засяла б ти яскраво –
Як в чуттях згоріти мушу,
Так під усміх твій ласкавий.
Ти й не знаєш, як я хочу
Повсякдень від зоряниці
Чути голос твій співочий,
Мрійно дивлячись в зіниці.
Всесвіт знадний та глибокий
Криють очі любо-карі:
В них і полум'я, і спокій
Із краплиною печалі...
Смійся довше і палкіше,
Все одно – увечір, зрана!..
Посміхайся лиш частіше,
Бо мені уже не дано.
[i]27.ІІІ.22 р.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970129
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.01.2023
автор: Прозектор